ПРЕ́ТОР, а, ч. У стародавньому Римі — заступник і помічник консула, згодом вища урядова особа, наділена судовою та адміністративною владою. [Мелхола:] Та що ж воно за гості? звідки? [Xуса:] З Риму.. Почесні гості! Він родич преторові… (Л. Укр., III, 1952, 150).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 546.