ПРЕТОВСТИ́Й, а, е, також у сполуч. із сл. товстий, розм. Дуже товстий. Чоловік.. випряг коня, пустив його пастись, а сам зрубав дуба товстого-претовстого, розколов його до половини (Укр.. казки, легенди.., 1957, 284); Прибула з Варшави якась багатюща претовста банкірша.., така товста, що ледве ходить, коливаючись на ході, мов качка, з боку на бік (Н.-Лев., II, 1956, 394).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 546.