ПРЕСОЛО́ДКИЙ, а, е, також із сл. солодкий, розм. Дуже солодкий. Хазяїн.. став дякувати Трохимові, що він такий вірний, і підніс йому аж дві чашки чаю, солодкого та пресолодкого (Кв.-Осн., II, 1956, 406); Стиглі пресолодкі полуниці, Що на очах палали і росли, Що ти мені на підвіконня вранці Тихенько клала, — чи забути ж їх? (Рильський, II, 1960, 126).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 542.