ПРЕПОГА́НО, розм. Присл. до препога́ний. Ми цілим гуртом пішли на вечір до відомого астронома Мейєра, де нам співали якась співачка і художник Рудінов.., але співали препогано (Коцюб., III, 1956, 334); // у знач. присудк. сл. Як препогано, як Катуллові твоєму тяжко! І щодня то гірше, то прикріше… (Зеров, Вибр., 1966, 206).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 540.