ПРЕПОВА́ЖНИЙ, а, е, розм., ірон. Дуже поважний. Їхав собі.. степами преповажний пан Демид Пампушка-Стародупський (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 9); Чомусь якраз у той момент згадалося дитинство, закортіло викинути ще якогось коника, примусити оцих преповажних людей подивитися на речі просто, а не крізь папки з паперами (М. Ю. Тарн., Незр. горизонт, 1962, 173).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 539.