ПРЕМНО́ГО, заст., уроч., ірон.

1. Дуже багато. Ще буде світу доброго премного — Пройдуть часи крові і сліз (Стельмах, V, 1963, 123); Були незручності у нього: Він мав усяких знань премного (Воскр., З перцем! 1957, 291).

2. Надзвичайно, дуже. — Я, гетьмане, тим, що маю, премного задоволений (Рибак, Переясл. Рада, 1953. 63).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 537.