ПРЕМИ́ЛО, розм. Присл. до преми́лий. Враз дама дожовує, ковтає і премило вишкіряє золоті зуби до Юри (Смолич, II, 1958, 47).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 536.