ПРЕКЛОНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПРЕКЛОНИ́ТИ, ню́, ни́ш, док., перех., книжн. З повагою нахиляти, нагинати (голову).

Преклоня́ти (преклони́ти) колі́на: а) ставати, опускатися на коліна; б) скорятися, визнаючи чиюсь владу над собою; в) визнаючи чиюсь велич, оцінюючи кого-, що-небудь по заслузі, з повагою, пошаною ставитися до кого-нобудь; схилятися перед кимсь.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 534.