ПРЕЗЛЮ́ЩИЙ, а, е, також у сполуч. із сл. злющий, розм. Надзвичайно злий. А я, як чужа була, то жила у його [дядька] за наймичку. До того ж ще дядина — злюща-презлюща (Мирний, І, 1954, 71).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 533.