ПРЕДОКУ́ЧИТИ, чу, чиш, док., розм. Дуже надокучити; // безос. — Уже ж мені та й предокучило, Під віконцем стоячи, Твою волю волячи, Тебе дожидаючи (Чуб., V, 1874, 83).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 529.

Предокучити, чу, чиш, гл. Надоѣсть. Уже ж мені та й предокучило під віконцем стоячи, твою волю волячи, тебе дожидаючи. Чуб. V. 83.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 404.