ПРЕВАЛЮВА́ТИ, ю́є, недок.

1. над ким — чим і без додатка. Мати перевагу; переважати. У кінематографії рух повинен завжди превалювати над статикою (Довж., III, 1960, 247); Я ніколи не переживала стільки гострих і цікавих пригод, як тепер, стільки нежданих зустрічей із людьми, у мене якось затупилося тепер почуття прив’язаності до людей, до місця, превалює тільки одне чуття, чуття нового, зміни вражень (Ю. Янов., II, 1958, 87).

2. Бути, виявлятися в більшій мірі; перевищувати кількістю, розміром і т. ін. Природний горючий газ являє собою суміш газів, в якій превалює метан (Нафта.., 1957, 8).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 524.