ПРА́КТИК, а, ч.

1. Той, хто набув досвіду, знань у результаті практичної діяльності. Юра був старий практик і вірно догадався, що якийсь недосвідний рибак мусив зранити сю рибу (Фр., IV, 1950, 427); [Ромодан:] Скільки у вас агрономів з вищою освітою? [Соха:] Один, і два практики (Корн., II, 1955, 325); Практики по запаху розрізняють породи дерев (Стол.-буд. справа, 1957, 21).

2. чого і без додатка. Той, хто займається практичною діяльністю. Мама помиляється, єсть і там [у Швейцарії] лікарі не гірші віденських, і теоретики, і практики, досить відомі в Європі (Л. Укр., V, 1956, 409); Вивчаючи Кузя, Лозовий іноді думав про те, що Дмитро Іванович народжений бути не практиком, а пропагандистом (Руд., Остання шабля, 1959, 547); У XVIII ст. український шкільний театр висуває такого видатного теоретика й практика драматургії, як Феофан Прокопович (Укр. клас. опера, 1957, 47); Питання про розширення площі Донецького басейну давно цікавило і геологів, і практиків виробництва (Наука.., 10, 1963, 17).

3. Практична, ділова, тверезо мисляча людина. Противно до Максима був Іван характером не практик, а ідеаліст (Смолич, Мир.., 1958, 40); У першому оповіданні «Записок охотника» — «Хорь й Калиныч» — Тургенєв малює два типи, два характери російських селян — мрійника Калинича і «практика» Хоря (Рильський, Веч. розмови, 1964, 82).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 513.