ПРА́ЖЕНИЙ, а, е, розм.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до пра́жити 1, 3.

2. у знач. прикм. Смажений або топлений. Замурувалися [монахи] в ямах та кам’яних печерах, куди тільки раз на тиждень подавано їм трохи праженого бобу, щоб не вмерли з голоду (Фр., XVI, 1955, 420); В Радивилові треба чекати [поїзда] дві години, а за той час можна купити собі, що треба, молоко ж, я думаю, може бути свіже цілу добу, якщо пражене буде (Л. Укр., V, 1956, 50).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 511.