ПРАВО́БІЧ, присл., рідко. Те саме, що право́руч; протилежне лівобіч. Всі тихо виходять. Залишається тільки Оленка, стоїть правобіч з револьвером в руках (Ірчан, І, 1958, 209); Он уже правобіч видно червоні колони університету (Загреб., Диво, 1968, 124).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 507.

Правобіч нар. По правую сторону. Стоячи правобіч жертівні. Єв. Л. І. 11.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 400.