ПРАВНИ́ЧИЙ, а, е, рідко. Те саме, що юриди́чний. Він допитувався в мене про якийсь правничий твір (Коб., III, 1956, 17); Адже на те записався [Славко] на правничий факультет, аби міг дома сидіти (Март., Тв., 1954, 238); Особливо гідний пам’яті виступ на цьому процесі «експерта» від правничих наук, полковника Сміта (Смолич, Після війни, 1947, 26).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 506.