ПРА́ВИТИСЯ¹, иться; мн. пра́вляться; недок., рідко. Користуватися певними правилами, законами і т. ін. при управлінні. [Галя:] Цікаво знати, якими ми законами правимося (Мирний, V, 1955, 174).

ПРА́ВИТИСЯ², влюся, вишся; мн. пра́вляться; недок., розм. Те саме, що пра́вити¹ 3. Біля містка внизу, на косі.. річки, розташувалися подорожні, що теж правляться до Золотоноші (Ле, Ю. Кудря, 1956, 84).

ПРА́ВИТИСЯ³, иться; мн. пра́вляться; недок. Здійснюватися (про обряди, найчастіше культові: молебні, тризну, панахиду і т. ін.). Сиріткою стоїть у ньому [в селі] церква. Зрідка правиться тут служба божа (Хотк., II, 1966, 351); Можна було подумати, що ця служба правиться не за тюремними гратами, а десь у старенькій церковці (Вас., І, 1959, 203).

ПРА́ВИТИСЯ⁴, иться; мн. пра́вляться; недок. Пас. до пра́вити³ 3. Спів реальним живиться, цим як бритва правиться (Тич., І, 1946, 240).

ПРА́ВИТИСЯ⁵, влюся, вишся; мн. пра́вляться; недок., рідко.

1. біля чого, коло чого і без додатка. Виконувати якусь клопітку й забарну роботу, поратися. А Чіпка вже правився коло шкоди. Там тин підняв та набив, нові ворота приробив (Мирний, II, 1954, 249); А ми ще не лягли, все правилися (Сл. Гр.).

2. з ким. Розправлятися. — Живемо собі та слухаємо, як гайдамаки правляться з панами (Мирний, І, 1954, 185).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 504 - 505.

Правитися, влюся, вишся, гл.

1) Направляться. А куди правитесь? — До Київа. Я до того дуба правлюся, — чи не зрубати його. Харьк.

2) Возиться, хлопотать. Екат. у. Чіпка вже правився коло шкоди: там тин підняв та набив, нові ворота приробив… Мир. ХРВ. 342. А ми ще не лягали, все правилися. Лебед. у.

3) Исправлять должность чью. Іва правиться за старосту. Н. Вол. у.

4) Служиться (о церковномъ служеніи). Скоро служба Божа правитиметься. Грин. II. 112.

5) Судиться, искать за обиду, жаловаться. Іди, прався на мене, куди знаєш. Новомоск. у.

6) Поправляться. Дают тото зілє худобі, щоб ся правила. Вх. Зн. 54.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 399.