ПРАВИ́ТЕЛЬКА, и, ж. Жін. до прави́тель 1. Щедрою рукою самовладна правителька Росії [Катерина II] розсипала державну казну (Добр., Очак. розмир, 1965, 178); Якась клопітна думка, видно, настирливо турбувала правительку монастиря (Мик., II, 1957, 348).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 503.