ПРАВИ́ЛКА, и, ж., розм., рідко. Пристрій для кермування у весловому човні. На веслах сиділи Артем Гармаш та Матвійко, тринадцятирічний онук діда Явтуха; сам дід сидів на кормі з правилкою (Головко, А. Гармаш, 1971, 557); Марину посадили на ніс, Довгошия сів на правилку, на весла — Андрій (Дмит., Наречена, 1959, 156).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 502.