ПРАВДУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., розм., рідко. Жити по правді. Хто бреше, тому легше, а хто правдує, той бідує (Укр.. присл.., 1955, 64).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 500.

Правдувати, ду́ю, єш, гл.

1) Быть правдой. Нема в світі правди, правди не зиськати, що тепер неправда стала правдувати. ЗОЮР. II. 101.

2) Жить по правдѣ. Хто бреше, тому легше, а хто правдує, той бідує. Фр. Пр. 123.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 398.