ПРАВДОЛЮ́БНІСТЬ, ності, ж. Те саме, що правдолю́бство. — А хоч би і був толкував [Орядин] мужикам по-свому, що бог — природа, а учив їх при тім любові до ближнього, чесності, правдолюбності, учив правді, був би все більше зробив, як так! (Коб., І, 1956, 184).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 500.