ПРАБА́БА, и, ж. Мати діда або баби. — Я не люблю циганити, як наші баби та прабаби циганили по селі з торбами (Н.-Лев., III, 1956, 87); Батьки були неписьменні. Неписьменні були батько, мати, баба і прабаба (Довж., І, 1958, 11).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 497.

Прабаба, би, ж. Прабабушка. Конст. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 398.

праба́ба = праба́бка — мати діда або баби.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 476.