ПО-ХЛОП’Я́ЧИ, присл. Те саме, що по-хлопча́чому. На юлицю [улицю] ходив [Ігнат] пісень співати, жартовав [жартував] з дівчатами по-хлоп’ячи (П. Куліш, Вибр., 1969, 271); Молоденька, по-хлоп’ячи підстрижена дівчина глянула на засмучене обличчя Підіпригори (Стельмах, II, 1962, 231).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 450.