ПО-ТУТЕ́ШНЬОМУ, присл. Так, як тут, у даному місці (прийнято, заведено). [Мавка:] Бачиш, і ти немов той ясень розмовляєш. [Лукаш (сміючись):] Та треба по-тутешньому навчитись, бо маю ж тута літувати (Л. Укр., III, 1952, 202); Дитячим щебетом починається ранок на одному з мальовничих півостровів, що по-тутешньому зветься просто кут (Гончар, Тронка, 1963, 220).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 435.