ПО-ТУРЕ́ЦЬКОМУ, присл.

1. Як у турків, за звичаєм турків. Старий Карпо примостився на траві, по-турецькому підгорнувши ноги (Тулуб, Людолови, І, 1957, 58); Стояли [на столі] тільки пляшки.. коньяку «три зірочки», накраяний лимон та чашечки з кавою по-турецькому (Смолич, Мир.., 1958, 72).

2. Турецькою мовою. — Він написав щось на папірці по-турецькому чи по-грецькому (Н.-Лев., III, 1956, 397); Раптом по-турецькому загойкали збройні вершники (Ле, Хмельницький, І, 1957, 193).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 434.