ПО-ЗИ́МНЬОМУ, присл. Те саме, що по-зимо́вому. Одного вечора, ясного й місячного, веселого по-зимньому, Ватя все думала про монастир, лежачи в постелі (Н.-Лев., IV, 1956, 184); З лівих вхідних дверей увіходить вдягнений по-зимньому Хламушка (Коч., II, 1956, 22).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 813.