ПО-ДА́ВНЬОМУ, присл. Так, як до цього часу, як раніше. — Все було по-давньому: земля не розступалась, башта стояла на місці й навіть правовірні сиділи спокійно (Коцюб., І, 1955, 295); Сиве, як протертий мак, волосся Мартинчука стало за цей час зовсім білим. Проте по-давньому було кучеряве й буйне (Вільде, Сестри.., 1958, 263); // Як у давнину, колись. Чи збираються ще й досі Веселії гості Погуляти у старої, Погуляти просто, По-давньому, по-старому, Од світу до світу? (Шевч., II, 1963, 110).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 733.