ПО-ВУ́ЛИЧНОМУ, присл., розм. Неофіційно, на прізвисько. На західній околиці села, біля самого байраку, живе Йосип Вихор, по-вуличному — Йонька (Тют., Вир, 1964, 6); Наспівуючи, я добігаю до обійстя дядька Миколи, якого по-вуличному прозивають Бульбою (Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 24).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 697.