ПОЇЗНИ́Й, а́, е́. Прикм. до по́їзд. Надвечір.. відбув поїзний состав (Смолич, Театр.., 1946, 74); // Який обслуговує поїзд. — Жодна людина, крім поїзної обслуги, не зможе проїхати тунелем (Загреб., Європа 45, 1959, 242).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 832.