ПОЇЖДЖА́НИН, а, ч., заст. Учасник весільного поїзда. Поїжджани сідають на лавах. Тетеря [прізвище] з боярином на першому місці. Дружки співають ласкаво, на мир (Н.-Лев., II, 1956, 428); Ти прости, пробач, коханий мій,.. Завтра мають поїжджани буть, Повезуть мене вінчатися (Перв., Слов. балади, 1946, 43).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 831.