ПОШТУ́РКУВАТИ, ую, уєш, недок., перех., діал. Навмисне штовхати кого-небудь, щоб скривдити, образити. Почали [панни] попрікати мене і батьком злодієм, ба, почали й поштуркувати по кутках (Фр., III, 1950, 101); // Виявляти зневагу до кого-небудь. Панські слуги йдуть попри нас, також сміються, кепкують собі, поштуркують нас, але до нас ані слова (Фр., II, 1950, 52).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 490.