ПОШТО́ПАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до пошто́пати. В потертій жакетці і запнута чорним поштопаним шарфом, вона там стояла (Перв., Нова лірика, 1937, 43).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 490.