ПОШТАРЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок., розм. Працювати поштарем. Той будинок, в якому я колись поштарював, згорів під час війни (Жур., Звич. турботи, 1960, 43).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 488.

Поштарювати, рю́ю, єш, гл. Быть почталіономъ, ямщикомъ.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 397.