ПОШПО́РТАТИ, аю, аєш, док., розм.

1. Шукати що-небудь навпомацки якийсь час. Він пошпортав рукою в потертому портфелі. Витяг звідти якісь папери, покахикав (Жур., Нам тоді.., 1968, 56).

2. Поратися біля чого-небудь якийсь час. Катерина не квапилась. Пошпортала ще біля квітів, почистила ліхтарі (Вільде, Сестри.., 1958, 450).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 487.