ПОШПАРО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до пошпарува́ти. Стіни були пошпаровані (Коцюб., І, 1955, 50); Декотрі хати пошпаровані й побілені між колодками на два пальці завширшки (Н.-Лев., II, 1956, 401); // пошпаро́вано, безос. присудк. сл. Будинок теж пошпаровано, білити треба (Головко, І, 1957, 193).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 487.