ПО́ШМОРГ, а, ч.

1. Слід на тілі (садно, подряпина), залишений тертям від протягнутого по шкірі предмета. Борюкались, та й поробили один одному знаки: я побачив у його [у нього] на виду і на тілі пошморги (Сл. Гр.).

2. тільки мн. Сліди полозків на дорозі.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 487.

Пошморг, гу, м.

1) Дерганіе, подергиваніе. Цей кінь має пошморг у ліворуч. Лубен. у. (Леонтовичъ).

2) Царапина, ссадина. Борюкались, та й поробили один одному знаки: я побачив у його на виду і на тілі пошморги. Екатер. у.

3) Слѣды полозьевъ на дорогѣ. А шо, як там дорога? — Та єсть тільки пошморги, а доброї ще нема. Полт. г. Слов. Д. Эварн.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 396.