ПО́ШЛІСТЬ, лості, ж., рідко. Властивість за знач. по́шлий. Гоголь боровся — свідомо й невтомно — з людською пошлістю і підлістю (Рильський, III, 1956, 210); Однаково ставились Чехов і Щедрін до дріб’язковості і пошлості тематики реакційних газет (Рад. літ-во, 10, 1966, 39); Радянське суспільство суворо засуджує всяку пошлість і розпущеність у побуті (Рад. суд на охороні прав.., 1954, 7).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 486.