ПОШИ́ТИСЯ¹ див. пошива́тися.

ПОШИ́ТИСЯ², и́ється, док. Бути пошитим. Одне слово, пошились штани… На роговім гудзику, збірка до збірки (Вишня, І, 1956, 79).

ПОШИ́ТИСЯ³, и́ється, док., розм. Швидко, непомітно пробігти, прошмигнути. Паска була сливе порожня, і всередині зацвіла, ще й, неначе на сміх, з неї вискочила миша й пошилась в траву (Н.-Лев., III, 1956, 206); // Непомітно піти, втекти. Один піп все одну й ту ж саму говорив промову, і коли вже, бувало, заведе від Адама, то миряни добре знали, що воно далі буде, й помаленьку всі один за одним і пошиються з церкви (Україна.., І, 1960, 125); // Повитися (про дорогу). Дорога пошилась в гущавину (Н.-Лев., III, 1956, 144).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 484.

Поши́тися, ши́юся, єшся, гл.

1) Сшить. Пошилася сорочка.

2) Лѣзть, проскальзывать, шнырнуть. Звідтіль майнула зелена ящірка і пошилась поміж калачиками й шпоришом. Левиц. Пов. 334.

3) — у ко́го, між ко́го. Превратиться въ кого. Ти… пошивсь з ріднею в москалі. Г.-Арт. (О. 1861. III. 87). Не пошились ми в чужоземщину слідо́м за своїми спокушеними главами. К. ХП. 131. І вона між пани пошилась. — в ду́рні. Остаться въ дурняхъ.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 396.