ПОШИ́РЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до поши́рити 1. Осередній дворик.. оточений будовою з галереєю під аркадами, що поширена посередині виступом рундука і ложею (великою нішею) (Л. Укр., III, 1952, 346).

2. у знач. прикм. Який часто трапляється, широко відомий, популярний. Вживання старої, традиційної форми для виявлення нового змісту становить один із дуже поширених у літературі прийомів (Рильський, IX, 1962, 204); // Наявний у великій кількості, представлений великою кількістю. Особливо поширені соснові ліси в Карпатах там, де в будові гір беруть участь пісковики (Геол. Укр., 1959, 679); Поширеною категорією археологічних знахідок на городищах є речі, що належать до ремісничих знарядь (Археол., VIII, 1953, 23).

3. у знач. прикм. Розширений, більший обсягом, розміром, ніж звичайно. Він.. стояв, зігнувшись над пательнею, і з утіхою ласуна, з поширеними ніздрями розкошував пахощами смачної страви (Коцюб., І, 1955, 199); В її [вдови] поширених очах Застигли муки біль і страх (Стельмах, V, 1963, 58); За поширеного опіку.. розвивається шок (Наука.., 11, 1971, 25); // Вільний, який припускає відступи від буквального розуміння. Поширене тлумачення жанру утруднює класифікацію народної творчості (Рильський, IX, 1962, 225); // Ширший за складом. Робота поширеної Президії Спілки радянських письменників СРСР має у нас характер відбудовчий, характер відтворення (Тич., III, 1957, 170).

∆ Поши́рене ре́чення див. ре́чення.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 482.