ПОШАХРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док.

1. Те саме, що пошахраюва́ти.

2. Те саме, що поворожи́ти. Ускочить чорт в утробу якій-небудь бідолашній і зачне мордувати, а чоловік прийде, поворожить, пошахрує та й вижене чорта (Стор., І, 1957, 53).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 480.

Пошахрувати, ру́ю, єш, гл.

1) Помошенничать нѣкоторое время, поплутовать.

2) Помотать, порасточать нѣкоторое время.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 395.