ПОШАРУВА́ТИ¹, у́ю, у́єш, перех. Док. до шарува́ти¹.

ПОШАРУВА́ТИ², у́ю, у́єш, перех. Док. до шарува́ти². Пошарувала [Марія] підлоги в кухні й у сінях (Тудор, Народження, 1941, 12).

ПОШАРУВА́ТИ³, у́ю, у́єш, перех. Док. до шарува́ти³. Буряки гарно зійшли, особливо на тому ланку, де їх буде машина шарувати. Сама без людей пошарує і збукетує (Кучер, Трудна любов, 1960, 588).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 480.

Пошарувати, ру́ю, єш, гл. Вымыть, при чемъ тереть мочалкой, щеткой и пр.

2) Прополоть.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 394.