ПОЧІПЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док., перех. Почепити багато чого-небудь. Настала осінь. Нимидора почіпляла за ніжки на коромисло десять пар качок і однесла на економію (Н.-Лев., II, 1956, 187); Горбаті павуки почіпляли від дерева до дерева сіті (Коб., І, 1956, 453); Рушив [Яшко] помалу, мов на ноги гирі хто пудові почіпляв (Головко, І, 1957, 172).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 472.