ПОЧУХРА́ТИ, а́ю, а́єш, док., розм.
1. перех. Обрубати сучки на дереві, очистити гілки від листя. Привезли бузину з гаю і почухрали її.
2. перех. Очистити руками овечу вовну від сміття.
3. неперех., перен., розм. Швидко піти, побігти, поїхати. Він, швидко поробивши човни, На синє море поспускав, Троянців насадивши повні, І куди очі почухрав (Котл., І, 1952, 65); Вернувсь Мірошник наш додому, До церкви прямо почухрав (Греб., І, 1957, 69); Злякалась миша та притьмом, Поміж травою, лопушком, З переполоху почухрала (Гл., Вибр., 1951, 26); Через сад, у білім полі, Почухрав [дід] собі в село (Мал., Серце.., 1959, 180).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 478.