Про УКРЛІТ.ORG

почукикати

ПОЧУКИ́КАТИ, аю, аєш, док., перех., розм. Чукикати якийсь час. Вона не своя, коли вибереться той день, що хрещениці не побачить, не почукикає на руках (Мирний, IV, 1955, 68); Шмалько взяв дитину, почукикав, потім легенько, мов м’яча, кілька разів підкинув угору (Добр., Очак. розмир, 1965, 375).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 476.

вгору