ПОЧУБЕ́НЬКИ, ів, мн., розм.: ◊ Дава́ти (да́ти) почубе́ньків кому — бити, скубти за волосся кого-небудь. Тогді [тоді] почується, як своя вош [воша] укусить за потилицю (як хто з роду скривдить.. чи почубеньків дасть) (Номис, 1864, № 9341).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 474.

Почубеньки, ків, мн. Трепаніе за волосы. почубе́ньків дати. Оттрепать за волосы. Ном. № 3854.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 393.