ПОЧТИ́ТИ, ти́ш, док., перех., книжн., рідко. Те саме, що ушанува́ти. Русин шука кладовища, Почтити гріб Федьковича (Фр., X, 1954, 131); // Пригостити, почастувати. Ми тепер хотіли б почтити вас обідом (Мирний, III, 1954, 284).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 474.