ПОЧМИ́ХАТИ, аю, аєш, док., розм. Чмихати якийсь час. Почмихають було старости, по тричі ходивши, да й підуть (Барв., Опов.., 1902, 89); Пантелій почмихав собі під ніс тихенько, щоб не дратувати міцнорукого дядька (Загреб., Диво, 1968, 645); Почмихав паровоз ще стільки ж, вистоявся, а тоді як рвонув… і станція Орловка тільки майнула перед нами (С. Ол., З книги життя, 1968, 109).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 472.