ПОЧИНА́ННЯ, я, с. Розпочата кимсь робота, справа (перев. новаторського, пошукового характеру). Віки говорять.. Але від них величніше гримить Те явлене в сьогоднішнім майбутнє, Яке проймає кожну мисль, і мить, І починання кожне всемогутнє (Бажан, Роки, 1957, 226); Максим Горький.. благословив новаторські починання молодого Павла Тичини (Рад. літ-во, 3, 1967, 81); // Захід, що викликає загальне схвалення й наслідування; ініціатива. В шуканні кожнім, в кожнім починанні Наш комсомол у першому ряду (Дор., Єдність, 1950, 11); У ході змагання народжуються нові й нові чудові патріотичні починання (Ком. Укр., 11, 1968, 15).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 470.