ПОЧЕ́РСТВІ́ТИ, поче́рстві́є. Док. до че́рстві́ти. [Маринка:] І от почерствіє людина, і спокійніше б’ється в неї серце, і добрий харч заміняє їй любов. У інших любов усе життя цвіте (Стельмах, Зол. метелиця, 1955, 81).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 468.

Почерствіти, віємо, єте, гл. Зачерствѣть (во множествѣ). Чогось наші паляниці швидко почерствіли, — мабуть круто замішені.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 392.