ПОЧЕРЕ́ВИНА, и, ж. Сало з прошарком м’яса, зняте з живота свині. — Ах ти, поросяча почеревино (звичайний титул, яким професор іменував школярів), — то ти не знаєш, як пишеться 5? (Фр., І, 1955, 241).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 467.

Почеревина, ни, ж.

1) Нижняя часть живота.

2) Полоса кожи или сала съ брюха животнаго. Міусск. окр. Рк. Левиц.

3) Пирушка послѣ крестинъ. Мнж. 190. В понеділок родилася, у вівторок хрестилася, у середу на руки зливали, в четвер почеревини пили. Мнж. 100.

4) = Почеревщина 2. Міусск. окр.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 391.