ПОЧА́СТУ, присл., рідко. Часто, нерідко. — Але ж почасту, — мені ти відкажеш, — трапляється в горах, Що від тертя.. двох верховіттів зелених.. Полум’я зірветься раптом і віття, і стовбур поймає (Зеров, Вибр., 1966, 150).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 464.

Почасту нар. Часто. І почасту в огонь кидали його і в воду. Єв. Мр. IX. 22.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 391.